Історія Петрівки

Село Петрівка  Білгород - Дністровського району Одеської області  розташовано за 38 км. від міста  Білгород – Дністровський та  за 80 км. від  м. Одеси. Розташувалося воно  в  низов’ї маленької притоки  річки Алкалія. Різні народи  населяли  ці землі  в давні  часи - це скіфи і кіммерійці, гуни і готи, греки,  римляни, слов'яни.. В ХІУ – ХУ ст. ці землі входили до складу Молдавського князівства, в цей час почалось будівництво  Аккерманської фортеці. Понад  трьох століть, з ХУІІІ по ХІХ ст., край знаходився під турецько - татарським ярмом.   

У лютому 1824 р. урядом затверджується проект Новоросійського і Бессарабського генерал – губернатора Воронцова  М.С. «Про заселення Бессарабії 20-ю тисячами казенних селян з внутрішніх губерній». За проектом переселенці мали одержати 30 десятини землі, трилітню пільгу на податки, рекрутську повинність, і гроші на обзаведення господарством.. Переселенці повинні були добиратися до визначеного місця поселення своїм  ходом з достатньою кількістю робочої худоби для  польових  робіт. Протягом 1827 – 1830-х років основна маса переселенців  прибула з Курської, Орловської, Рязанської, Тульської, Калузької, Тамбовської губерній. Заснували вони 18 сіл в Аккерманському  повіті, в тому  числі  і село  Петрівку.

За  легендою, козак  Петро з своєю  родиною поселився за 5 км. від станиці Старокозаччя в мальовничій, з високими травами, балці на бережку  маленької  річки. На  цьому  місці  було колись турецьке поселення (знаходили  турецькі  люльки, предметы  побуту, монети). Коли  хто-небудь  йшов  в  цю  сторону  на  роботу, на  питання:  «Куди  йдеш?», відповідали:  « На  Петрову  балку!». Звідси і назва – П Е Т Р І В К А!. 

За  матеріалами  Філіалу  Державного  архіву м. Ізмаїлі  село  Петрівка  було  засновано  в 1827р.  переселенцями  з Курської  губернії, їх нараховувалося  32  родини.  Ця дата стала офіційно датою заснування с. ПЕТРІВКА. Люди  називали  селище  «слобода», тут була воля—ні  поміщиків,  ні кріпосних.  Спочатку  козаки  неохоче  поселялися в Петрову  балку, але, коли встановили тут земельний наділ в Петрівці  більший, ніж в ст.. Старокозаччя, то багато хто  вирішив тут поселитися. Перший  будинок,  як вважають, козака Петра, був на початку теперішньої вулиці Суворова. За спогадами Якимова Віктора Івановича, його предки приїхали з Чернігівської губернії на возах (їхали близько  місяця).  Коли відпустили коней, то ледве відшукали їх біля води коло річки, у високих травах.

Село  будувалося  за спеціальним  планом.  Перші  будинки  будувалися  уподовж  річки —спочатку  це  були  землянки,  пізніше -- плетені   і  глинобитні. В Петрівці  в 1836 році було  5 землянок,  17 плетених, 15 чамурових, 8  кам’яних.  Всі  будинки  будувалися так, щоб  вікна і  парадне  крильце  дивилося  на вулицю, це  потрібно  було  для того, щоб  в разі потреби  швидко  оповістити населення і зібрати  на  сходку.  Будинок  обносився  дерев'яною  огорожею. Ворота  широкі,  дерев'яні, з  двосхилим дахом і хвіртка. Під вікнами розбивався  палісадник,  де  садили  кущі  бузку  і  жасмину, а  також квіти. Вартість  будинку становила  95 руб, , а з господарськими будівлями – 175 руб сріблом.  

Першими жителями села були:

• задунайські козаки:  Сокол,  Білий,   Турута, Черненко, Щербина, Серединський,  Добров,  Котельник,   Запорожан,   Солтанов,   Кваша, П’ята,  Палій;
• росіяни,  які  прибули  з  Курської   губернії:   Звягінцев,  Казарінов,  Стафідов,  Бесчастний, Горбачов, Зорінов,  Шевельов, Самохвалов,  Федоров,  Соколов,  Модвалов,  Терентьєв,  Дронов,  Терлецкий,  Баранов;
• українці:  Якимов, Розуменко,  Чумаченко,  Тарасенко,  Худзінський,   Шляхтицький,  Євдошенко, Іваненко,Заболотній,  Середа, Старченко, Лужанський, Котельник,    
• молдавани: Пінзул, Суржіу, Турку,  Чурарь;    
• цигани: Лешан, Терзіу, Чанталой, Кройтор.  Бідне  населення, в основному   цигани,    селилися  на  Циганській  балці, яку до цих пір в  народі  називають   «Голопузівка».

Серед  поселенців  були  відставні  солдати,  бурлаки – холості  чоловіки.

За  переписом  населення  в краї  в  1835 році  в  Петрівці  було:  95  жителів, з них  чоловіків  -- 56,  жінок – 39.  У  Петрівці  в  1835 р. переселенці з Курської  губернії  становили  49 %.     

В 1867 році в селі побудовано церкву. Перша школа в селі відкрита 1878 році і називалася « Народне чоловіче училище» де навчалися 47 учнів. В1890 році ця школа стала називатись двокласною церковно-приходною школою. Навчалися в ній 65 учнів. 1894 році при церкві була відкрита бібліотека, в якій нараховувалось 126 екземплярів книг. 

З 1918 до 1940 року Бессарабію окупували румунські війська генерала Брочану. Для жителів це був важкий і жорстокий період. У червні 1940 році Червона Армія звільнила Бессарабію від румунських окупантів.

28 липня 1941 році в село тихо без пострілів  ввійшли німецько-румунські війська. Почався період страшної окупації, розпочались доноси, арешти. 

22 серпня 1944 року село повністю звільнено.

За роки війни 1941-1945 рр. з фронту не повернулися 112 жителів Петрівки.

1966 році побудовано  нову школу.

1967 році відкрито пам’ятник ВВВ.

1971 році споруджено меморіал жертвам румунської інтервенції.

1978 побудовано дитячий садок на 140 місць.

В 1987 році на храмовий день в селі відкривають Свято-Дмитрівську церкву.

У жовтні 1991 році засновується Петрівська сільська рада і головою був обраний Мурзак Федір Михайлович.

1960 році побудували будинок культури.

1969 році побудовано спортивний зал та комплекс магазинів.